VPN vs proxy

Усім, хто заходить у арбітраж, рано чи пізно доводиться “маскуватися”. Потрібно підмінити IP, сховати геолокацію, зімітувати юзера з іншої країни або просто відокремити свій основний трафік від робочого. І тут виникає класичне питання: взяти VPN чи проксі? Здається, що різниці немає — обидва ж “перекидають через інший IP”. Але це як порівнювати велосипед і мотоцикл — зовні схожі, а всередині — зовсім інше.

VPN — для безпеки та загального захисту

VPN (Virtual Private Network) створює зашифроване з’єднання між тобою і сервером у вибраному регіоні. Усі твої дані — трафік, DNS-запити, навіть операційна система — маскуються під іншу точку входу. Це не просто зміна IP, а повний тунель: жодна служба не бачить, звідки ти реально підключаєшся.

Плюси VPN для арбітражника:

• Шифрує весь трафік — навіть системний, не лише в браузері;
• Маскує місцезнаходження не тільки в Chrome, а й у трекерах, браузерах, програмах;
• Зручно для захисту облікових записів, білінгу, доступів до партнерок;
• Добре працює в публічних Wi-Fi або під час поїздок.

Мінуси:

• Весь трафік іде через VPN, що уповільнює з’єднання;
• Не підходить для точкового маскування (наприклад, тільки в одному профілі);
• Якщо користуєшся без антидетекта — Facebook все одно тебе впізнає по WebRTC, Canvas та іншим фішкам.

VPN — це скоріше для захисту себе, ніж для обману платформ. Якщо ти керуєш акаунтами, входиш у CRM, заливаєш через браузер без антидетекта — це те, що треба. Але для реального мультиакаунтингу чи фарму — цього мало.

Проксі — для гнучкого керування і масштабування

Проксі — це просто “посередник”, через який ти пускаєш запит. Він не шифрує все, як VPN, а просто підміняє IP на рівні програми, браузера або сесії.

Існує кілька типів:

• HTTP/HTTPS проксі — тільки для браузерного трафіку;
• SOCKS5 — універсальний, працює і з браузерами, і з додатками;
• Мобільні, резідентські, датацентрові — по джерелу IP (див. попередні статті).

Плюси проксі:

• Працює в антидетект-браузерах (AdsPower, Dolphin) — кожен профіль із власним IP;
• Дає змогу одночасно керувати десятками акаунтів з різними проксі;
• Ідеальний для фарму, заливу, клоакінгу, спаму, тестів;
• Більше гнучкості: один слот — один профіль.

Мінуси:

• Не шифрує трафік системно (хоча в більшості кейсів це не потрібно);
• Потрібен ручний контроль — неправильний проксі = бан;
• Якщо IP не трастовий — Meta або TikTok миттєво палять.

Проксі — це інструмент масового доступу, а не “захист від спецслужб”. Він потрібен, коли ти працюєш у сітці: 10+ акаунтів, трекери, клоака, прокладки, зв’язки.

Як зрозуміти, що тобі потрібно?

• Працюєш один, без антидетекту, керуєш партнерками, не запускаєш рекламу? VPN вистачить.
• Фармиш акаунти, ллєш у Facebook, TikTok, Google, керуєш через антидетект? Проксі must have.
• Команда, багато профілів, автоматизація, масштаб? Тільки проксі, і бажано — мобільні або резідентські.
• Хочеш безпеку + мобільність (подорожі, публічний Wi-Fi, офіс)? VPN як базовий рівень захисту.

Іноді обирають гібрид: VPN для доступів до адмінок, партнерок і білінгу, а проксі — для керування акаунтами в антидетекті. Це вже рівень продакшену.

Висновок

VPN — це бронежилет. Проксі — це армія клонів. Вони виконують різні задачі, і не замінюють один одного. У серйозному арбітражі обидва інструменти можуть працювати в парі: VPN — для безпеки, проксі — для роботи. І головне: не купуй перше, що “найдеш у Google”. Трасти, whitelist, гео, чисті IP — це не реклама, а твоя страховка від бану на рівному місці.