Дерусифікація України або чому час відмовитись від Rусні
12 хв прочитанно
Українізація чи, правильніше, дерусифікація всіх сфер життя стала одним з ключових завдань кожного громадянина України. Наше протистояння триває вже кілька сотень років, найновітніша війна почалась у 2014, проте саме повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року змусило багатьох прокинутись і усвідомити реальність: росія — це не дружня до нас держава, а ворог та терорист, що вчиняє страшні звірства на нашій території, винищуючи все українське.
Будемо чесними, продовжувати роботу з росією — це шлях в нікуди. Наші арбітражники та ІТ-шники є одними з найкращих, тому співпраця з росіянами виглядає радше як їхнє паразитування на вміннях та навичках наших спеціалістів. Донедавна ці два ринки абсолютно не розрізняли, а наші успіхи вважались спільною заслугою. Нас довгий час асоціювали з росіянами, що заважало розвитку українських продуктів. Чи хочемо ми, щоб так було надалі? Звісно ж, ні 😣🚫🙅♂️
Перейти на українську та дерусифікувати свій інфопростір допомагають гарні приклади від авторитетних осіб, компаній, видань і т.д. з різних сфер життя. З цією метою ми вирішили дізнатись думку наших партнерів та інших медіа щодо відмежування українського арбітражного ринку від російського.
Ми поставили кілька запитань кожному з них та готові з вами поділитись роздумами свідомих українців, чиїх думок у сфері арбітражу дослухаються інші. Чому важливо повністю дерусифікуватись, що не так з українцями, які не зважають на трагічний контекст російсько-українських відносин та чи може бути арбітраж «внє палітікі»? Розбираємось та аналізуємо разом.
Чому важливо відмовитись від rусні?
Свідомі українці давно вже це зробили. На мою думку, це потрібно робити, по-перше, з поваги до нашої національної ідентичності, живих та полеглих воїнів, що стійко боронять Україну.
По-друге, не дивлячись московитських блогерів, не читаючи медіа, не слухаючи виконавців, не зливаючи на російськи ПП та не користуючись їхніми сервісами можна значно зменшити надходження податків на фінансування окупаційних військ.
По-третє, як можна не позбутися того, хто прагне знищити тебе та твоїх дітей?!
Підтримувати спільний шлях з рабами, які «внє палітікі» — шлях у прірву.
Можна написати багато слів на цю тему, але на вже другий рік війни (ред. мається на увазі — повномасштабної війни) варто розуміти «чому». Українські продукти в affiliate-сфері не гірші, а частіше навіть і значно кращі. Багато класних медіа, CPA-нетворків, сервісів з’явилось за останній рік.
І якщо всі ті гроші, що витрачаються зараз деякими українськими компаніями на співпрацю з ру-продуктами (навіть з тими лібералами, що виїхали з 24.02), були б направлені на підтримку українських проєктів — ринок affiliate-продуктів в Україні вже був би на іншому рівні розвитку.
Кожна повітряна тривога, кожен снаряд випущений проти нашої країни, кожне життя, яке забрала русня відповідає на це питання. русня намагається знищити нас, завдати нам болю і страждань, як на мене, цього більш ніж достатньо щоб розірвати всі зв’язки з агресором.
Виявилося, що ми з нашим сусідом з різних всесвітів. русня — чорний народ, бруд, що лишається на всьому, до чого вони торкаються. За всі роки незалежності України і активної русифікації, жодне російське не дало нічого позитивного, того, що призвело би до процвітання чи розвитку. Протягом останнього десятиліття вони запевнили нас, що вміють лише знищувати і вбивати. Бажано нас, бо ми бісимо своїм обраним шляхом незалежності. Їхні методи — поневолювати, наші — свобода, повага, розвиток.
Так звана рф завжди знищувала та нівечила нації. Голодомор, антисемітизм, репресії. Найстрашніше те, що звичайний люд підтримує все, що каже цар. Ці люди не мають мізків, а спілкування з тупими людьми робить тупим саме тебе:)
Я завжди знав, що нацизм це погано, та я вимушений ненавидіти русню, вимушений бажати їм усім смерті. Так, це нацизм. Чи був я нацистом до початку повномасштабного вторгнення? Звісно, що ні. Кожен з нас не був, та своїми діями вони змусили їх ненавидіти. Їх напади на нашу країну циклічні, таке було вже і не один раз. Тому якщо ти не хочеш зустріти свою старість знову у підвалі під звуки вибухів, ти повинен боротися. Щонайменше з собою, не пускаючи русню у своє життя.
По-перше, ми з 2014 року з ними воюємо, по-друге, цей ринок з усіма санкціями і судами накриється через якийсь час і всіх «внє палітікі» і «ми за мір» просто скамнуть, це не враховуючи що за ваші гроші ще й спонсорується країна агресор з усіма наслідками. Окрім того, можливо і не одразу, але більшість компаній і партнерів, які і досі працюють з ними, накриють ще й юридично.
Чому українці досі тягнуться в rуснявий інфопростір?
Гадаю, що це щось схоже на суміш з залишків комплексу меншовартості, який московити завжди намагалися нав‘язати українцям, та чогось на кшталт «стокгольмського синдрому» і звички.
Якщо казати саме про галузь affiliate-маркетингу, то деякі веби, сервіси та партнерки продовжують це робити, бо там за ці роки сформувалася значно більша аудиторія та кількість селебів, а значить, більше грошей. Їсти хочеться та треба виживати, от і тягнуться. Або просто ліньки шукати цьому українську альтернативу, яка точно існує. Саме тому минулого року з‘явилося навіть кілька медіа.😎
З початком війни виявилось, що більшість медіа, знайомих нам нетворків, рекламних мереж та сервісів, що використовувались нами щодня — є російськими. До війни ми просто не звертали уваги на те, наскільки це є проблемою.
Плюс на момент початку війни не було гідної альтернативи великим російськомовним медіа. Це змінилось від 24.02, але деякі ру-медіа, маючи величезні бюджети та співробітників в Україні ще до війни, вводять в оману компанії і читачів, наче вони з України.
Напевно, це звичка і якісь хибні переконання. Нам багато років пропагували «вторая армія», «адін братскій народ», «лутшиє арбітражнікі». Проте, це хибні тези, які нічого спільного з реальністю не мають.
Зараз в руснявому інфопросторі головним інфлюенсером виступає жирний уїбан, який спочатку всіх шантажував, а тепер всі його поважають. Типова поведінка для росіян, але серед українців також знаходяться малороси, які захоплюються цим трешем. Таких відразу в бан.
Це проблема відсутності альтернативи довгий час. До повномасштабного вторгнення руснявий інфопростір здавався багатшим і чимось на рівень кращим. Багато людей користуються ресурсами, до яких звикли, хтось не розуміє, що це русня, хтось просто закриває очі, але це дуже небезпечно, бо інфопростір впливає на нашу свідомість і може пророщувати русняві наративи. Важливо дати гарну вітчизняну альтернативу, щоб люди переходили на неї не тільки з патріотичних міркувань, але й через якісний контент.
Зона комфорту. Багато людей не люблять якісь зміни, їм зручно слухати русняву музику, дивитися шоу на ютубі, лити на русняві пп. І неважливо їм, що за зароблені гроші русня сплачує податки, завдяки яким потім і відбувається терор і знищення нашої країни. На жаль, є люди, яким не вистачає самосвідомості, які досі не розуміють причинно-наслідкові зв’язки своїх дій. Вони не розуміють, що за собою несуть їх прослуховування чи перегляди контенту від так званих росіян. Цим людям просто комфортно, вони так звикли.
Ніхто не відповість на це краще, ніж ці компанії, що продовжують це робити.
Багато нішевих інфлюенсерів — росіяни, в тому числі ліберали та ті, які просто промовчали. За ними продовжують слідкувати.
Також українські компанії, що організовують офлайн і онлайн івенти – надалі впускають їх в наш інфопростір, що сприяє звиканню аудиторії до цих брендів і сприйманню їх, як не російських.
Відокремлення поступово відбувається, з кожним новим створеним українцями продуктом: медіа, нетворком, трафік сорсом чи сервісом. Зараз, як ніколи, важливо підтримувати ці починання.
Напевно, ці компанії з самого початку були орієнтовані на ру ринок і коли прийшов час, вони не змогли переорієнтуватись на інші ринки. Це свідчить або про їхній непрофесіоналізм, або про байдужість по відношенню до українців.
Я вважаю, що варто відмовитись від співпраці з такими компаніями, так само, як від руснявих.
Також мене дивують менеджери, які щодня в Instagram репостять збори для наших військових, і водночас, в телеграмі саппортять русню та допомагають їм заробляти. Вершина лицемірства.
На жаль, хтось досі ставить гроші та можливість заробляти на перше місце. Слід розуміти, що такий підхід, як мінімум не є довгостроковим, зовсім скоро все русняве зникне і все одно доведеться будувати бізнес з цивілізованим світом, а зі шлейфом русні це буде дуже важко.
Відповідь: гроші, все банально і цинічно. Не хочуть розвиватися, виходити на інші ринки, тримаються за клієнтів та відпрацьовані ланцюги постачання тощо. Схожість законодавства, ментальності, однакова мова — роблять бізнес зрозумілим там. А якщо у підприємця немає принципів, стійкої ідентифікації себе та очей, щоб розрізняти добро і зло, бачити злочини русні на своїй землі — то і рішення про вихід бізнеса з рф йому буде даватися вкрай важко.
Ми в компанії вже 24 лютого 2022 його прийняли. Остаточно і невідворотньо.
Може це єдине правильне і усвідомлене, що сталося з нами в цей день.
Перепрошую, товариство, але це суцільна ху*ня. Якщо політика — це ракетні удари по цивільним жінкам, дітям в суверенній державі, то це вкотре доводить сумнівний рівень інтелекту тих, хто каже про «мір, дружбу, жвачку».
Повна ху*ня. Немає нічого, що залишалось би «внє політики», коли немає ніякої гарантії, що завтра не прилетить ракета в твоїх близьких та коли твої близькі друзі боронять країну в окопах на нулі, яке на*уй «внє політики»?
В час, коли відбуваються страшні події, найбільше зло — не обирати чиюсь із сторін. Ти або за одних, або за інших. Альтернативи немає.
Тупий вираз, придуманий росіянами, щоб зняти з себе відповідальність за злочини їхньої нації. Називати війну політикою, можуть тільки ті, хто вибух називає хлопком.
У 21 столітті нема нічого поза політикою. Спорт, творчість, бізнес пов’язаний з політикою, хто б що не говорив. Арбітраж — це бізнес в якому заробляє і рекламодавець, і вебмайстер. Якщо хтось з них русня, то гроші йдуть на продовження терору і підтримку економіки мордору.
Арбітражне і сєошне ком’юніті формувалося онлайн, в діджитал сфері не будо кордонів. Олди ще пам’ятають форуми, всі вони російськомовні. Саме там всі шукали «тємкі» і трафік, способи заробітку в інтернет. Нетворк також будувався на офлайн заходах в СНД, з основними центрами в Києві, москві, казані, калінінграді…
Шкода, що молодь здебільшого не цікавилася історією і стала інструментом в руках хворих російських полікантів з імперськими замашками. А тепер простіше залишатися інфантильними та безвідповідальними, ніж брати на себе обов’язок змінити владу та її курс.
Я не можу спокійно реагувати, коли інфлюєнсери, творці, музиканти, актори, відомі люди мовчать та ізолюються, ніби нічого не відбувається. Це співучасть у злочинах, мовчазна згода або психічне відхилення.
З цим нам ще далі боротися, бо ми, представники діджитал світу, маємо бути свідомими та відповідальними, будувати здорове зряче українське ком’юніті.
Самовиправдання власної зони комфорту, власних інтересів. Я дивлюсь на це з власної точки зору. Так можуть сказати лише люди без розуміння ситуації, що склалась. Зазвичай я називаю таких людей тупими. І повертаючись до другого пункту, я зустрічав людей, які справді всього не розуміють (або не хочуть розуміти), бо не відчули на собі. Я не хочу жалітися, як і не бажаю відчути це цим людям, та факт залишається фактом.
Чому rусня проявляє інтерес до українського інформаційного простору?
Бо це дуже ласий шматок аудиторії, на яку можна намагатися впливати та заробляти на цьому. Крім того, це зумовлене їхнім бажанням не бути ізольованими від цивілізації. Дехто навіть активно намагається доводити в особистих повідомленнях редактору і мені, що є представниками «мєждународной компанії».🤡
Також спостерігається тенденція додавання україномовної версії сайту в багатьох профільних медіа з раші (нібито з поваги до користувачів). Все, що їм лишається — намагатися мімікрувати, якщо не під українців, то хоча б під «хороших росіян».
Крім того, саме з України походить більшість топових команд та партнерок, які дійсно стали міжнародними.
Все досить просто. Ще до війни в Україні було досить багато крутих команд і підвищений інтерес до афілейт-ніші (дякуємо Саші Слобоженко та іншим локальним інфлюенсерам). По всій країні, особливо у великих містах, було досить багато команд різних розмірів та соло вебів.
Інтерес до українського інфопростору зі сторони ру-компаній такий, як і був до війни – це ринок із грошима та людьми, що розуміють російську мову.
З тієї ж причини, чому вони лізуть на територію України. Вони вважають, що це єдиний інфопростір, їхній. В Україні безліч топових арбітражників, продуктів і ПП. Дуже часто наші люди задають тренди і вони не хочуть втрачати цей ринок.
Інфопростір є важливим важелем впливу на свідомість, показати меншовартість України, посіяти зерна сумніву в правильності вчинків українців, показати «гарне» життя на болотах і т.д.
Інформаційна війна є вкрай важливою сьогодні, русня готова витрачати мільйони доларів на фейки, замовні статті та інформаційні ресурси, щоб виграти її.
Хочуть контролювати, але все важче їм стає. Бояться, адже тепер це питання їхнього існування. Нас потрібно поневолити задля продовження себе. Викривити дійсність, перекроїти на свій хворий лад.
Повторюся, між нами прірва. Вони ніяк не збагнуть, що ми людяні, розумні, прогресивні, наші цінності їм недосяжні, наші багатства, які вони так воліють привласнити — це точно не унітаз чи пралка, вивезені на болота автівкою.
Наша задача зараз — зміцнювати та укріпляти наш інфопростір, дбати про його чистоту, якість та різноманіття українського контенту. Чим Ґік та інші колеги і займаються. Дякуємо!
Є один факт — українці найкращі арбітражники та IT-спеціалісти. Більшість крутих фішок, інновацій в affiliate-індустрії придумують саме українці. Тут народилися топові партнерські програми, талановиті арбітражники, які задають темп розвитку усім. Єдина проблема — в нас ще нема великих медіа, щоб про це можна було розповісти, та ми це виправимо. Ми сильніше розвиваємось завдяки нашій єдності, доповнюємо один одного. А слабким завжди цікаво дізнатися як стати сильним)
Досить вичерпні відповіді, чи не так? Відмова від усього російського — питання нашого виживання. Воно стоїть вже дуже давно, проте тільки зараз під тиском суспільства компанії почали свою активну дерусифікацію. Варто перестати толерувати культуру ворога, мову ворога та співпрацювати з так званими «хорошими росіянами».
Після кожної повітряної тривоги, спричиненої ракетною небезпекою, після кожної новини про вибухи та загибель як цивільних, так і військових, усвідомлення гнилої природи росіян має ставати все чіткішим, а бажання створювати якісний український продукт — сильнішим.
Від нас зараз залежить арбітражне майбутнє України. Ми маємо всі підстави вважати себе гідними представниками європейських цінностей та маємо змогу поширювати якісний контент з позначкою «UA» серед наших громадян та громадян інших країн.
Головний меседж: щоб цивілізований світ сприймав нас як окрему суверенну державу з власною тисячолітньою культурою та історією, ми самі маємо плекати їх. Так само і з мовою: чому іноземці мають розрізняти нас та росіян, якщо ми забуваємо, де наше коріння і яка мова є державною? Лише в Україні ми маємо змогу отримувати українськомовний контент та маємо право вимагати його від всіх, хто надає нам послуги і, відповідно, заробляє кошти.
Що ми можемо зробити вже сьогодні?
Перейти на українську у всіх сферах життя. Використовувати англійську та інші міжнародні мови для співпраці з європейським та американським ринком. Чудово розуміємо, що це досить складно, якщо більшість життя російська була основною. Проте можна почати з українських фільмів чи змінити мову інтерфейса вашого смартфона у налаштуваннях. Відповідати людям онлайн також українською. В такому випадку у вас буде час сформулювати речення.
Припинити споживання російського контенту. Натомість провести невеликий ресьорч, щоб знайти заміну російським каналам та блогерам. Українська арбітражна тусовка стрімко розростається, тому у вас точно буде вибір. І звісно ж не забувайте читати українські медіа.
Порада третя: не боятись помилок. Відразу легко не буде, але це однозначно правильний шлях.
Сила у єдності. Об’єднуйтесь з іншими українськими спеціалістами, створюйте свої ком’юніті, діліться досвідом і зростайте разом.
Позбуваємось комплексу меншовартості, нав’язаного росією. Ми можемо досягти будь-яких вершин, якщо будемо цінувати свої таланти, вміння, навички і не знецінювати власні досягнення.
Боротись з компаніями, що досі толерують російське. Якщо не можете змінити їх напрямок, замінюємо їх продукт іншим українським продуктом з цінностями, що відповідають вашим.
Не забуваємо донатити. Що більше вкладатимемось у перемогу, то швидше вона настане.
Ми впевнені, що всі ці дії пришвидшать наше відмежування від російського ринку, сприятимуть розвитку саме українського нетворкінгу та будівництву нової арбітражної і не тільки культури. Поки наші воїни боронять нашу територію та наші життя, ми боронитимемо основу нашої ідентичності — культуру.
