Лудоманія – як я потрапив у залежність, розуміючись на індустрії

Привіт, спільното! Що ви знаєте про лудоманію? Напевно, меми про те, як чувак відносить телевізор до ломбарду, щоб відігратися. Можливо, згадуєте останні новини, повʼязані з ігорною залежністю серед військових.

Сьогодні я, підписник та активний читач Ґік Медіа, розповім свою власну історію, стосовно мого, назвемо так, падіння.

Як все почалось?

Для початку, що взагалі таке та лудоманія? Це патологічна залежність від азартних ігор. Вона витісняє будь-які інші інтереси у вашому житті, провокуючи робити ледь не усе виключно з однією ціллю – покрутити слоти (чи навіть кейси в CS 2, лутбокси, рулетку – не так важливо).

Я щиро впевнений, що азарт живе в кожному з нас. В когось він більш ярко виражений, в інших – приглушений. З самого дитинства мене цікавила можливість виграти 100 гривень, закинувши 50 копійок до старовинного автомата (я настільки старий, що застав часи, коли навіть в мене в селі у продуктовому магазині стояв такий автомат). Звісно, нічого я та ніколи не вигравав.

Згодом я отримав пізди від батьків мені це набридло. А ще згодом, гемблінг добрався до святого – до звичайних компʼютерних ігор.

Кейси в доті, в КСці – це фактично теж саме казино, як будь-який слот. Де ніж або рукавиці – це бонуска. Я досить багато крутив кейси, зливав будь-який інвентар, що в мене з’являвся, проте якої-небудь залежності тоді я не відчував, та й не було її. Лишень азарт.

Коли я зіткнувся с феноменом казино – все стало набагато складніше, та навіть страшніше. Тож нехай моя розповідь допоможе комусь уникнути такої ж участі (або допоможе ефективніше лити на гемблу, лол).

Я – приклад інфлюенс-трафіку

Коли сьогодні більшість видань пророкує, що найбільш впливовими у ніші гембли будуть інфлюенсери – вони навряд чи помиляються. Про це я можу судити з власного досвіду.

Ідея пограти в казино прийшла в мою голову виключно тому, що більшість вільного часу я проводив за переглядом стрімів Папіча (Arthas). Він досить часто проводив трансляції, де грав по 4-5 казиків. Виглядало все досить автентично та правдоподібно: ось він місяць поспіль програє, а ось і тиждень суцільних біг-вінів. Дивився я це виключно для того, щоб побачити, що взагалі по шансах, та чи дійсно можна щось виграти.

Активним глядачем Папіча я був протягом 2-3 років, але грати навіть не планував. Розумів, що енівей це будуть просто програні гроші, яких тоді в мене й так не було.

Проте згодом, коли в мене з грошима все стало більш-менш нормально, мені муляли око 30$ на тронівському гаманці. Виводити тоді крипту я ще не вмів, навіть бінансу не мав. Тож вирішив зробити так: піду в казино, чисто потестити. А якщо виграю – то виведу на карту. І зручно, і наче азарт трошки підкормлю. А він, нагадую, живе в кожному з нас.

Мій перший досвід

Мій перший депозит був суто позитивним. Як і має бути, коли тебе хочуть наїбати по крупному заманити, а потім повністю роззути. Грав я виключно ті слоти, що грав Папіч, та які йому більш-менш стабільно видавали (тут про вплив інфлюенсерів). Та навіть за його посиланням я реєструвався, бо «ну йому ж наче виводять, чого ж мені не виведуть?».

З 30$ депозиту я зміг підняти до 400$, граючи виключно ті слоти, що я бачив на стрімах. Згодом я їх злив, і, відповідно, на цьому б мало б все закінчитись. Але ні.

Я вирішив перевірити, чи то мені так проперло, чи то дійсно можна щось виграти, і казино не такий вже й скам. Наступну виплату за чергове замовлення на фрілансі я також депнув у казино, і також зміг підняти з 30$ до 250$, і знову все злив. Наче зрозуміло, що є певний поріг, коли варто зупинитися, і наче можна залутати грошей. Це ж так і працює? Ні.

Третій депозит – найнебезпечніший, усю халепу якого я зрозумію вже десь через 3-4 місяці. Я депаю чергові 30$ зі статей, підіймаю до 200$, після чого мене починає зливати. В мене усвідомлення, що це не моє, і більше взагалі не варто грати. Але ось, коли баланс наблизився до 30-40$, я виграю 3400€ по ставці 50 центів. Я розумію, що це вивід, бо це вже щось нереальне. І з величезним гемороєм, я все ж вивожу ці гроші. Азартний червʼяк почав їсти мій мозок.

Ознаки лудоманії

Я добре розумію, що таке залежність, тому що я 11 років палив. Відчуття, що тобі чогось бракує, яке зникає після певних дій – річ цілковито не нова, проте я ніколи не асоціював її з чимось, що ти фізично не вживаєш.

Після свого великого виграшу я розібрався з тим, як працює бінанс. Зрозумів, що крипту можна не лише витрачати на якісь розваги, але й можна виводити і використовувати з користю. Але замість раціонального мислення, включилось ірраціональне і безтолкове: раз крипту можна вивести, то треба примножити виплату в казино, а вже потім вивести. Надійно, як швейцарський годинник.

Не дивлячись на те, що після виграшу 3к мені було цілком очевидно, що це і без того було справжнє диво, і більше так не буде, я все ще чомусь продовжив грати. Мотивуючи це тим, що «а раптом та стратегія, коли з 30$ підіймаєш до 200$, і головне це вчасно вивести, все ж працює?». Ні.

Чергові депозити мені давали грати, але виграти хоч щось – вже не вдавалось. Проте зупинитися я вже не міг, зʼявилась залежність. Як вона себе проявляла?

У першу чергу, трошки здорового глузду в мене все ж залишалось, тож я розумів, що свої основні гроші витрачати я не буду. Тож я знайшов наче непогане рішення – знайти більше роботі на фрілансі, щоб було за що грати без палева (я живу з дівчиною, яка знала лише про той мій виграш, про усі мої програши знав тільки я). Чому не виводити гроші з фрілансу, чи просто не холдити? Тому, що мій мозок вже заражений.

Усі наступні програші я знав, як виправдати: та я ж так багато виграв, що буде з того, що я якісь 100-200$ програю? В мінуси не залізу, це нереально. Реально.

Якщо перший місяць я депав у казино 1 раз на тиждень, згодом я це почав робити буквально щодня. Суми невеликі, 20-30$. Але щодня.

Згодом я почав розуміти, що це справжня проблема. Основних грошей на життя ледь вистачає, і гроші з фрілансу могли б допомогти. Проте кожного разу, коли на крипті зʼявлялась хоч копійка, все моментально депалось і програвалось. Саме програвалось, бо після того виграшу я більше ніколи не вигравав взагалі нічого, за більше ніж 4 місяці гри.

Розповісти комусь було банально соромно, тому що відбулось буквально те, про що усі попереджали: не грай після цього, бо усе програєш. Програв усе, і навіть більше. Не одразу, поступово, але від цього не менш прикро.

Сама ж залежність нічим не відрізняється від паління. Ти наче думаєш, що все, досить. Але ось у тебе гроші, і вони, наче сигарета, що ти так і не викинув до смітника, зводить тебе з розуму. Кожен депозит ти кажеш собі, що це останній раз, і більше ти на це не поведешся. Поведешся. Не раз.

Як працює маркетинг, і чи відчував я його вплив?

Щоб стаття була ще більш корисною для вас, розповім про тиск від маркетингу.

Усі ці фріспіни та бонуси до депозитів не факт, що запрацюють до людей, які ніколи не грали в казино та не розуміють, що воно взагалі таке. Проте це добре працює на лудоманів. Особливо, коли пропонують безкоштовні оберти у слоті, які ти знаєш. Взагалі, сама реклама, де фігурують певні слоти, вкрай ефективна по відношенню до лудоманів: виникають певні асоціації, а за ними – чергова тяга депнути.

Також ефективним є і вплив інфлюенсерів. Після чергового перегляду стріму, де Папічу видав новий слот, перша думка в голові – «треба і мені спробувати». Чому так? Не знаю, відповідь дадуть психологи. Проте зі мною це працювало саме так.

Тож, на мій погляд, будь-які РК, що орієнтовані на людей, які ніколи не грали в казино, навряд чи будуть настільки ж ефективними як ті, що наперед розраховані на лудоманів.

Період прийняття та пошуку рішення

Коли ж я усвідомив проблему? Якщо коротко, то запізно. Вже коли встиг програти більше, ніж виграв.

Перерахував надходження та витрати на крипті, я збагнув, що почав програвати по 300$ на тиждень. Спершу я був в шоці, що взагалі стільки заробляв, для мене це прям дуже багато. А потім я почав ловити депресію, що все це залишилось в казино.

Я наважився розповісти оточуючим, що в мене є така проблема, щоб через осуд спробувати вилікуватися. Також я обмежив себе в грошах: усі гроші тепер у дівчини. Наскільки це буде ефективно? Побачу виключно згодом. Проте наразі я зробив для себе декілька висновків:

1. Казино не зробить вас багатим, а створює проблеми, боротися з якими вкрай важко;
2. Казино дозволяє виграти виключно на перших етапах, після чого почне зливати стільки, скільки депозитів ви зробите. Не існує ніяких безпечних стратегій.
3. Неможливо намахати програму, мета якої – намахати тебе.

Наразі моя мета – відпрацювати те, що і програв. Можливо, така терапія мені дійсно допоможе, в якщо вам цікаво прочитати продовження цієї історії – ласкаво просимо поділитися думкою в Телеграм-комʼюніті. Обіцяю відписати, навіть якщо лудоманія переможе. Не будьте, як я.