Від $2 000 до мільйонних інвестицій: анонімно про бізнес, помилки й капітал
Від $2 000 власних заощаджень до можливості вкладати мільйони в B2B IT, fintech, аграрний сектор, нерухомість та інші бізнеси. При цьому — без історії «з грязі в князі», без культу успішного успіху й із цілком відкритими розповідями про сотні тисяч доларів, спалених на власних помилках.
Герой цього інтерв’ю попросив залишити розмову анонімною. Ми не називаємо його ім’я, основний бізнес і частину проєктів, у яких він бере участь. Але все інше він погодився обговорювати досить відверто: як починав, звідки взявся перший капітал, чому перша інвестиція закінчилася втратою двох біткоїнів, як можна спалити $600 000 через неправильного CEO і чому після інвестицій на мільйони він усе одно не вважає себе людиною, яка «вже все зрозуміла».
Це розмова не стільки про те, куди інвестувати гроші, скільки про те, як змінюється мислення людини, коли бізнес перетворюється на капітал, а власні гроші — на інструмент для запуску нових компаній.
Від університету й IT-юриспруденції до власного бізнесу
1. Розкажи про себе і коротко свій шлях до сьогодні. Чим займався раніше, які були основні етапи в роботі/бізнесі та чим займаєшся зараз? Те, що не можна називати конкретно, можна описати просто сферою.
У мене не було проблемного дитинства, зовсім не скаржуся, воно було більш ніж нормальним. Такі, як я, зазвичай ніким не стають, тому тут не вийде історії «з грязі в князі».
Основний тригер на пошук себе стався років у 15, коли я почав розуміти, що мені необхідно піти від батьків, щоб вони мене не задушили любов’ю та опікою. Це був складний вибір — навчатися в іншому місті, я говорю про Київ. Туди переїхав у 16. Уже в 15 відчував, що не маю свободи у прийнятті рішень.
Років у 16 уперше брав участь у проєкті ISO, оскільки на той час це була популярна історія. Працював за токени, а не за зарплату. Звісно, проєкт у результаті виявився скамом, і чели просто попиляли бабки, які залучили, та відмили їх через купівлю MacBook та iMac. Але досвід був прикольний.
Далі під час університету проходив практики й працював у банку, потім на біржі, яка торгує електроенергією, потім була практика в Міністерстві закордонних справ.
Сам шлях почався вже пізніше, і за це я вдячний двом своїм товаришам з університету, які відрізнялися дуже серйозним розумом, на відміну від мене. Я просто допомагав їм реалізовувати інші речі. Один із них познайомив мене з професією IT-юриста. Там я й почав розбиратися в тому, чим займаюся зараз.
Якщо хочете отримати базу про те, як працюють транснаціональні корпорації, оскільки сетапи завжди стандартні, а головне — знати, де шукати інфу, то просто йдіть працювати в консалтингові компанії, які допомагають сетапити невеликі fintech- або IT-проєкти. Там можна дуже багато чого вивчити, якщо просто бути уважним і спілкуватися з фаундером.
Також у цій фірмі мені просто пощастило з моїм наставником, який згодом став моїм партнером і близьким другом. Він старший за мене у 2,5 раза, але це людина, яка прийняла мій дуже складний характер.
Тому що скрізь у найманій праці мене виганяли. Я ненавиджу чекати чогось, коли бачу простір для тесту гіпотези. Я не зобов’язаний чекати тупняку керівництва або лизати одне місце, щоб вислужитися. Мій наставник — єдиний, хто це зрозумів, будучи моїм керівником на той момент, коли мені було 20 років.
Іноді не розумію, за що мені такі прекрасні люди в житті.
От я почав там розбиратися, що до чого. Згодом виникла ідея власної історії на фоні того, що робив фаундер компанії, де я працював. З неї я й почав, а наставник і мій товариш мене підтримали.
Шлях у бізнесі почався з $2 000 кешу, які я накопичив, і зі звільнення мене з роботи, тому що фаундер не хотів чути мій офер щодо того, щоб я реалізовував її ідеї як партнер, а не як хобот).
До речі, мої товариші теж зараз займаються своєю справою, а я є їхнім клієнтом. Це ті самі люди з університету.
ДИВІТЬСЯ НА ЛЮДЕЙ ПОРУЧ ІЗ ВАМИ, ПРИНОСЬТЕ ЇМ ІМПАКТ І НЕ ВИМАГАЙТЕ ВДЯЧНОСТІ.
От із $2 000 кешу ми спільними зусиллями приблизно за 6,5 років дійшли до рівня, коли можемо інвестувати в людей, які колись були схожими на нас. Тому виправдань, ребята, як би не існує.
Якщо зміг я, людина, яка взагалі не відрізняється якимось особливим розумом, то й ви можете.
2. Ти почав бізнес із $2 000, а зараз говориш про інвестиції на мільйони. Де між цими двома точками стався головний фінансовий стрибок? Це був один великий контракт, кілька років реінвестування, конкретний бізнес чи серія правильних рішень?
Рік і ще кілька місяців був повний нуль. Доходило до того, що я умовно не міг заплатити за квартиру, оскільки й у батьків настав поганий етап у житті, а в мене умовний стартап.
Фінансового стрибка як такого й не було. Після року без будь-якого руху я в стресовій ситуації й на фоні того, що підводжу своїх партнерів, почав думати про те, чим можу бути корисним кінцевому клієнту.
У результаті вирішив робити CASDEV. На той момент я навіть не знав, що це таке. Я просто почав дуже багато особисто спілкуватися з потенційними клієнтами, шукати тих, хто вже шарить, як працює ринок, і намагатися працювати з ними.
З часом з’явився перший клієнт, який дав можливість найняти сейлзів. Далі, мені здається, одному сейлзу дуже сильно пощастило, і він забордив кількох великих клієнтів. На фоні війни багато рішень відключилося, а в нас усе працювало.
Загалом якось так. Якщо підсумувати: CASDEV, УДАЧА СЕЙЛЗА І ГЛИБШЕ РОЗУМІННЯ ПРОБЛЕМ КЛІЄНТА завдяки людям, які на цьому ринку вже були в топі.
Чому вони зі мною взагалі спілкувалися — досі не розумію. Можливо, бачили, що для мене важливіше зрозуміти проблему, щастя клієнта та партнера, ніж особистий добробут.
3. Якщо грубо розкласти шлях від $2 000 до першого $1 млн — як він виглядав? Що було найважчим: $2k → $10k, $10k → $100k чи $100k → $1 млн?
Усе було складним. І зараз складно. Найскладніше було переступати через чергову невдачу або проблему. Повірте, я плакав не один і не десять разів.
Складно було сформувати довіру серед людей, які бачать тебе вперше, і точково розбирати їхні проблеми. Тому що коли мені тоді описували, як виглядає вирішення їхньої проблеми, я дуже багато чого не розумів.
Але інформацію я дізнавався не з Google. Це змушувало мене знаходити топів ринку, щоб вони допомогли мені розібратися, а вже потім я застосовував ці знання до клієнта.
Писав на пошту, писав у LinkedIn, намагався спілкуватися й знайомитися на конференціях. Було дуже страшно, адже мені тоді було 22 роки, а людям — по 35–50. Часто мене не сприймали серйозно або відмовляли від цієї затії.
Найскладніше — не сума. Найскладніше — знайти зачіпку й зрозумілу модель роботи та revenue як для себе, так і для свого клієнта.
Щойно ти розумієш, чим корисний клієнту і як можеш на цьому заробити, — цифри підуть.
Якщо навскидку й у цифрах, то найскладніше іксувати вже після $1 млн. Це, швидше за все, довгострокова історія, якщо ти не хочеш сподіватися на удачу або лізти в high-risk актив.
Умовно, від $2 000 зробити x5 — це ж не здається неможливим. Або навіть x100. А от від $1 млн зробити x100… Уявляєте задачу, так?
4. Пам’ятаєш момент, коли вперше побачив на рахунках суму, яку раніше вважав «великими грошима»? Що ти тоді зробив із цими грошима?
Пам’ятаю, як більше року не міг нормально жити й оплачувати квартиру, а потім мені прийшли перші $6 000 за місяць.
Тоді я накупив продуктів батькам, купив мамі подарунок, відклав залишок на оренду квартири, оплатив підписки, а решту поклав на баланс компанії.
Як я й казав раніше, мені не дуже цікавий особистий добробут, якщо бізнес у пизді.
5. Скільки тобі років і скільки років ти вже займаєшся бізнесом або заробляєш самостійно?
Мені більше 25, але менше 30, я б так сказав. Бізнесом займаюся близько 6,5 років, а заробляти почав із 17 — по дрібниці.
Батьки трохи допомагали, але я свідомо цього не хотів. Мені було херово від цього щодня.
6. На чому ти заробив свій перший серйозний капітал? Не обов’язково називати компанію — нам важливо зрозуміти сферу та сам шлях.
LEGAL + IT + Fintech.
Інвестиції як окремий бізнес-напрям
На цьому етапі історія переходить від підприємництва до управління капіталом. За словами героя, інвестиціями він системно займається близько трьох років, а його портфель давно не обмежується одним сектором: B2B IT, fintech, аграрний бізнес, нерухомість, education, gaming та private equity.
При цьому він не називає себе класичним пасивним інвестором. У великих проєктах він бере участь у побудові структури, роботі з C-level, legal, ризиками та вирішенні проблем, де може дати власне value.
7. Інвестиції для тебе зараз — це додаткова діяльність чи вже окремий повноцінний напрям? Приблизно яку частину свого часу ти їм приділяєш?
Це окремий напрям, якому я присвятив уже близько трьох років. Оскільки всі проєкти, в які інвестовано, постійно або розвиваються, або падають, то, швидше за все, це щодня по 2–3 години.
Для мене це більше інвестиція в майбутнє. Хтось купує сумки, хтось машини, хтось облаштовує побут. Для мене це все хуета.
Я хочу бачити життя через 10 років, коли цей шлях приводить до капіталізації. Тому в мене немає якихось побутових цілей. Є цілі, пов’язані тільки з капою.
Я хочу подивитися на свої відчуття від бізнесу, в який інші люди можуть інвестувати без страху вйобу. Напевно, я був би щасливим уже тільки через це.
Коли ти даєш можливість заробляти разом із тобою, а не тільки самому — от такі в мене дурацькі цілі. Гроші на побут мене не цікавлять. Хоча якихось приколюх у мене теж багато, і їжджу я не на Lanos.
8. Як виглядає для тебе кінцева гра? Умовно: у тебе буде $10 млн, $50 млн, $100 млн — у який момент ти скажеш собі: «достатньо»?
Річ не в цьому. Я точно не дивлюся на конкретну цифру. Кінцеву ціль я бачу саме в шляху до капіталізації.
Я буду задоволений, якщо мій умовний партнер подивився на оцінки проєктів, перевірив усе через аудитора й через три роки співпраці сказав мені: «Бля, мужик, після трьох років співпраці ми змогли капіталізувати X-проєкт. Тепер думаю, продавати частку чи ні».
І щоб таких партнерів було більше.
Якщо вдасться залишитися в довірливих стосунках із партнерами при вже капіталізованому бізнесі й вийти в красиву структуру — я був би дуже щасливий.
Тобто я просто прагну до зрозумілої для мене, потенційних партнерів і тих, хто вже є зараз, структури, де кожен старий або новий партнер розуміє свою VALUE.
Я або економлю йому час на пошук місця, де можна хеджуватися, або він так само, як і я, поглинутий розвитком.
Плюс красивий legal: прозорий, зрозумілий, без ізйобів, білий.
Можливо, далі дивлюся в M&A. Тому що протягом 5–10 років, думаю, база контактів дозволить мені допомагати компаніям у процесах поглинання або банкрутства, причому вже на ринку США.
Там єбейший порядок цифр.
9. Яка найдорожча абсолютно нераціональна покупка у тебе все-таки була? Тобто річ, яку ти сам розумів, що купувати з погляду капіталу безглуздо, але все одно захотів.
Пив пиво. Перепив. Купив машину.
Не шкодую, але вона була мені не потрібна. Машина хороша. Толку від цього — від слова зовсім.
10. Коли ти зробив першу інвестицію і що це було? Можеш назвати актив/сферу, суму або хоча б порядок суми та результат.
Довірче управління бітком, яке вйобало мої два бітки.
Мені було дуже неприємно. Нікому не раджу — скам.
11. У що ти інвестував за весь час?
Нерухомість, крипта, бізнеси — від онлайн до офлайн.
Наприклад, був прикольний бізнес із купівлею контейнерів із Китаю з будівельним інструментом для торгової марки в Україні. Зараз просто отримуємо дивіденди.
Тому що люди не завжди хочуть використовувати банки для позик — для цього йдуть у private equity.
Освітня академія. Ви її, напевно, знаєте. Можливо, якщо з кимось із вас буду спілкуватися — розповім. Там трохи не пішло, але не здаємося.
Аграрка. Сервіс для блокування сайтів, які крадуть трафік. Fintech EMI — хто знає, той зрозуміє, хто не знає — го спілкуватися.
Нещодавно почали інвестувати в розробку гри для Steam, а також у створення сервера для GTA 6. Ну і також є інвестиція в компанію, яка займається проблемною нерухомістю. Там ціни значно нижчі, якщо порішав питання.
12. Аграрка, EMI, B2B IT, будівельний інструмент, нерухомість, освіта, gaming — це максимально різні сфери. У тебе взагалі є конкретна інвестиційна стратегія?
Заходжу туди, де є довіра або де бачу, які конкретно питання я потягну. Якщо у фаундера метчаться проблеми, які ми можемо вирішити або потягнути, — пробую.
Але, знову ж таки, я не хотів би бути інвестором. Це заєб.
Швидше, це більше спроба побачити власні можливості у вирішенні проблем людей, які мають ідею. Але по суті — так, це інвестиції.
Також проєкт має бути мені цікавим, і я повинен розуміти його суть не лише зі слів, а й сам по собі, виходячи зі свого досвіду.
Але поки що на поточних проєктах я буду пробувати залучати вже гроші інших компаній, щоб пришвидшити ріст і капу.
13. Чи не боїшся в якийсь момент стати людиною, яка трохи розуміється на всьому, але ні в чому недостатньо глибоко?
А мені й не потрібно глибоко знати багато ніш. Мені потрібно глибоко знати, як побудувати команду.
Зараз я майже не займаюся операційкою. Глибокі знання є у кожного CEO проєкту, який зі мною працює.
Моя справа — глибоко розуміти, що структура не дірява, що юрка нормальна і що я зможу вирішити проблеми, які мені озвучили.
Глибокі знання в мене є лише в одній ніші. В інших усе перекладаю на C-level і вивчаю тільки ті питання, які стосуються мого профілю, а також оцінюю компетенцію C-level і стек.
Фактично беру на себе ризик вйобу з командою до того, як зайде нова сторона. Обкатка за свої, так би мовити.
Чому мені не страшно? Не знаю. Просто якщо не пробуєш — усе одно не дізнаєшся, чим усе закінчиться.
Також робота з ризиками — це теж один із профілів глибокого пізнання.
14. У що ти інвестуєш зараз? І які 2–3 напрями займають найбільшу частину твого портфеля?
Аграрка, fintech, B2B-продукт в IT.
15. Який приблизно масштаб твоєї інвестиційної діяльності можна озвучувати?
Лимони.
16. Який відсоток свого капіталу ти взагалі готовий ризикувати? У тебе є конкретний ліміт на одну інвестицію чи кожен кейс оцінюєш окремо?
Зараз не готовий ризикувати. Треба дивитися на тренд проєкту.
І навіть якщо він у мінусі й тобі кажуть: «Та ще $100k або $200k — і полетить», але цифри говорять про протилежне, — рубайте й закінчуйте.
Я так помилявся кілька разів, коли видно, що все в очку, а ти далі берниш гроші.
А так, напевно, зараз узагалі не готовий ризикувати. Раніше — ну, 10–15% ризику брали.
17. Що для тебе сьогодні $100 000? Це все ще сума, яка відчувається як великі гроші, чи вже просто одна з одиниць капіталу для чергового рішення?
Це сума, яка потрібна для побуту й може допомогти, наприклад. Але для бізнесу — це копійка. Вона нічого не вирішить.
Можливо, дасть три місяці на те, щоб вийти в break-even проєкту, якому залишилося умовно покрити доходом 10% spend.
Я б також сприймав ці гроші як хорошу заначку про всяк випадок. Раптом у житті щось піде не так — ця сума дає тобі час розібратися.
Для мене це хороша сума, якщо говорити про життя. І, можливо, вона незначно продовжить існування проєкту, якщо говорити про бізнес.
Також на цю суму навряд чи можна зробити якийсь стартап, якщо він low- або middle-risk. Ну, якщо ми не говоримо про кав’ярні або щось не дуже масштабне.
Ребята, якщо є $100k, можна починати щось маленьке, але тільки якщо бачите потенціал масштабування.
Наприклад, консалтинг, AI creator, бутикова юридична фірма. Для старту більш ніж достатньо. Якщо ви компетентні, то такі напрямки загалом не потребують великих вкладень.
Як інвестиція в бізнес відбувається на практиці
Для людини, яка ніколи не інвестувала в приватний бізнес, сам процес може здаватися доволі абстрактним: хтось знаходить перспективний проєкт, дає йому гроші та отримує частку. Насправді ж інвестиція далеко не завжди починається з прямого запиту на фінансування — і навіть не завжди передбачає передачу грошей.
18. Уявімо, що до тебе приходить проєкт і каже: «Нам потрібні інвестиції». Що відбувається далі крок за кроком — від першої розмови до моменту, коли гроші заходять у бізнес?
Зазвичай це не виглядає так, що до нас просто приходить хтось і каже: «Дайте грошей». Частіше ми випадково зустрічаємося в нейтральній атмосфері або нас знайомлять партнери.
Спочатку люди просто розповідають, чим займаються. Потім пояснюють, які в них є проблеми або що конкретно їм потрібно.
Якщо нам це цікаво, ми просимо нормально описати, що саме потрібно, навіщо це потрібно, у чому суть проєкту, і показати хоча б найпростіший P&L, якщо це стартап.
Далі вже всередині думаємо, чи погоджуємося ми з офером. Якщо так — ідемо до наших юристів, укладаємо договір і починаємо працювати.
При цьому іноді ми взагалі не інвестуємо гроші. Ми можемо просто закрити проблему, яка стоїть перед проєктом, а за це отримати частку. Або купуємо частку за гроші, або нам її віддають за ті ролі та value, які ми беремо на себе.
Наприклад, у розробці гри, в якій ми зараз беремо участь, фаундеру гроші взагалі не потрібні. Йому потрібен контакт із паблішером, юридичний супровід і укладання угоди з паблішером.
Потрібно побудувати юридичну конструкцію, домовитися про правильні умови, зробити зрозумілий cash flow. Сам фаундер хоче займатися тільки софтом.
І за ті ролі, які ми беремо на себе, він дає нам частку в проєкті.
19. Що саме ти отримуєш в обмін на інвестицію? Це зазвичай частка в компанії, відсоток від прибутку, позика чи інша модель?
Так, це може бути частка компанії за оцінкою, нижчою за ту, яку вона матиме пізніше. Або дивіденди.
Іноді ми робили договір про те, що позичили компанії гроші. Але це більше питання застосовної форми оплати, тому що в деяких випадках через такий договір простіше повертати вкладені кошти в пріоритетному порядку.
Тобто структура залежить від конкретного проєкту та угоди.
20. Як ти потім заробляєш на такій інвестиції? Отримуєш дивіденди, продаєш свою частку дорожче, чекаєш продажу всієї компанії — як це виглядає на практиці?
У більшості проєктів, які зараз уже працюють, — із доходу компаній.
Оскільки ми дуже тісно спілкуємося з фаундерами й фактично беремо участь в операційці, то прагнемо до капіталізації бізнесу та збільшення його оцінки.
Якщо хтось захоче придбати проєкт, то, швидше за все, цілком продавати ми його не будемо. Який сенс було стільки упарюватися й ризикувати своїми грошима, щоб потім умовно просто все віддати? Але тут, напевно, усе залежить від конкретних умов.
На цьому етапі основна модель — заробіток із доходу компаній.
І в цьому якраз є перевага: зараз, якщо хтось заходить у проєкт і отримує частку, він одразу починає її окуповувати.
Власні мільйони, чужий капітал і відповідальність за ризик
Поки що герой інвестує власні гроші. Але наступний етап, який він сам для себе окреслює, — залучення зовнішнього капіталу в уже існуючі бізнеси.
І тут змінюється не лише масштаб, а й відповідальність: одна справа — втрачати власні гроші, інша — пояснювати партнеру, чому його $1 млн перетворився на $600 000.
21. Ти переважно інвестуєш власні гроші чи працюєш також із чужим капіталом / партнерами / фондами?
Якби я не був таким упертим челом і знав, що буде умовний спад, звісно, я б раніше вчився залучати гроші.
Але поки що тільки свої. От якраз хочу почати залучати.
Просто вже стільки людей інших перекидали, що в мене сформувався такий підхід: людина дивиться, скільки засадив я сам, і це має створювати довіру.
Бо якщо що — у мене точно немає цілі вйобати власні гроші.
Думаю йти цим шляхом, просто щоб пришвидшити ріст капи кожного проєкту.
22. Ти спокійно ризикуєш власними мільйонами. А чи готовий так само ризикувати чужим мільйоном?
Якщо чесно, ризик буде завжди. Просто про нього потрібно говорити.
Потрібно бути прозорим і казати: «Я вйобав ось стільки в цей проєкт. Ризики залишилися такі, такі й такі. Не вийти може ось тут, тут і тут. Уникнути цього можна таким-то шляхом».
Адже якщо буде вйоб, постраждаю і я, а мені цього не хотілося б.
І якщо твій партнер прозоро погоджується на угоду, значить ви разом готові забезпечувати цей ризик або принаймні готові до нього й готові робити кроки для його мінімізації.
Бо все, що б ми не робили, має ризик не вийти. Просто потрібно покроково розуміти: а що, якщо не вийшло? Що далі?
Є поняття оборотних і необоротних дій, як і контрольованого та неконтрольованого ризику. Якщо є оборотні дії та контрольований ризик, відсоток вйобу значно менший.
Це всі розуміють.
23. Уявімо: людина дала тобі $1 млн, а через рік від нього залишилося $600k. Що ти їй скажеш?
Я бачу це так: у нас на всіх проєктах є план розвитку й P&L.
Якщо щось іде не так і ми більше ніж на 15% не потрапляємо в цифри — це ж видно і партнеру, і нам. Тому за підсумками року, коли всі весь цей час бачили, що ми не потрапляємо в цифри, мають бути конкретні причини, чому саме не потрапляємо.
Протягом року партнер бачить ту саму інформацію, що й ми.
Швидше за все, якщо партнер залишився в проєкті до кінця року, то він бачив картину цілком, і його влаштовувала потенційна втрата $400k.
Тому що були або ситуації на ринку, які до цього призвели й які ми не здатні були передбачити, або регуляція, або щось інше. Але він це разом із нами розуміє.
Безпричинного падіння не буває.
Також зазвичай у нас є три сценарії: позитивний, нейтральний і негативний. Це теж відображається в P&L, як і обставини, за яких кожен із цих сценаріїв може реалізуватися.
Тому $1 млн → $600k у нашому випадку було б реалізацією негативного сценарію, про який говорили заздалегідь, а рішення продовжувати було прийнято колегіально.
Якщо були помилки — вони виявляються й про них повідомляють. Звісно, ми не роботи й можемо помилятися.
Просто помилка не повинна коштувати більше, ніж ти можеш тягнути мазу.
$600 000 у «дірку» та $700 000 на академію: найдорожчі помилки
Розмови про інвестиції часто зводяться до успішних угод, X-ів і прибутковості. Але великі чеки означають і великі помилки.
У цьому інтерв’ю герой прямо говорить про приблизно $600 000, спалених у B2B IT через власні управлінські рішення, та ще близько $700 000, вкладених в офлайн-модель освітньої академії, яка не дала очікуваного результату.
24. Яка твоя найбільша інвестиція на сьогодні?
B2B IT.
Була синергія з іншими напрямами, плюс база контактів дозволяла вирішувати певні задачі. Просто бачив, що можу привнести value.
Але сфера виявилася складнішою, ніж я думав. Допустили багато помилок, можна було витратити менше.
Усього інвестовано близько $2 млн, із яких $600k просто спалено в дірку через мої особисті помилки й довіру до людей, яких потрібно було змінювати.
Отак і вчимося.
Конкретніше можу розповісти особисто й тому, хто хоче приєднатися або розглянути проєкт і зрозуміти, яке value може йому дати, щоб рости швидше.
25. Яке одне рішення в цьому B2B IT-проєкті коштувало тобі найдорожче?
CEO.
Він дав хороший старт, але йому не вистачило компетенції працювати в транзитному періоді від стартапу до повноцінної компанії.
Коли вже було видно, що цифри трохи йдуть по пизді, а CEO кричить:
«ТА ПОРЕШАЕМ ВСЕ ШО ВЫ ПЕРЕЖИВАЕТЕ»,
а також після кількох обманів з боку CEO — вже тоді потрібно було одразу міняти.
Не тягнути.
26. Які сигнали ти тоді ігнорував? Що сьогодні для тебе є red flag у партнері, CEO або іншому C-level?
- Не визнавати, що зробив помилку, і не бачити її.
- Мати тільки власну думку, не радитися з ринком і партнерами.
- Приховувати свої дії та плани, не бути прозорим.
- Думати, що інші люди — ідіоти.
- Гарантувати те, що неможливо гарантувати, і непрозоро говорити про ризики.
- Будь-який вид обману та хитрощів.
27. Яка інвестиція принесла тобі найбільше грошей або найбільший X?
Найперша — у $2 000.
Виходить Xдохуя, якщо рахувати ці $2 000 вкладенням.
Результат — можливість інвестувати в різні сфери.
Теж, якщо буде цікаво, — зв’яжіться.
28. Яка була найбільша невдала інвестиція?
Академія.
Вйобали $700k в офіс. А людям потрібно, щоб їх натягували лакшері-життям, а не вчили поступово заробляти в комфортних умовах.
От загалом і втратили, так. Залишили онлайн-сегмент без офлайну.
Помилка була маркетингова. А я не хотів заробляти так, як це роблять єбануті інфли на орендованих ламбах, які просто всаджують ресурс звичайних людей, котрі чогось хочуть у житті.
Але ринок уже настільки виїбали, що або так, або, виходить, ніяк. Тому залишився тільки онлайн.
29. У який момент ти зрозумів, що модель академії не працює?
Зрозумів, що херня, після двох вечірок в офісі для потенційних B2B- і B2C-клієнтів.
На них витратили близько $70k, а продажів зробили на 10 тисяч гривень.
Людям не потрібна якісна освіта. Їм потрібна картинка й фаст бабки.
Я цього разом із партнерами не врахував.
А інфлюенсити на ламбі — ми всі їбали цим займатися.
30. Чи був у тебе бізнес, у який ти вже перестав вірити, але все одно продовжував вкладати гроші просто тому, що не хотів визнавати помилку?
Академія.
Просто кажу «стоп» і фіксую збитки.
Іншого виходу немає.
Як він оцінює фаундерів і приймає інвестиційні рішення
Велика частина інвестицій героя — це не купівля публічних активів, а участь у приватному бізнесі. Тому на перший план виходять не тільки фінансові показники, а й команда, прозорість, P&L, здатність фаундера визнавати помилки та довіра між партнерами.
31. Ти більше пасивний інвестор чи заходиш у проєкти руками?
У найбільших беру участь усім.
І ногами теж.
У менших — рухаюся на звітах від C-level.
32. Які три питання ти ставиш фаундеру, після яких дуже швидко розумієш, чи варто взагалі продовжувати розмову про інвестицію?
Якщо він каже: «Мені потрібні гроші» — і тільки гроші, але не говорить про value і про продукт, якщо вся розмова відразу починається з бабок — то особисто для мене сенсу немає.
Якщо каже, що інші інвестори долбоїби й просто не дотягнули — теж уже не варто.
І якщо прийшов без P&L.
Але отак одразу й не скажеш. Часто я просто інтуїтивно бачу, що це кидалово.
33. Чи був випадок, коли ти відмовився інвестувати, а потім спостерігав, як цей бізнес або актив дав дуже великий результат?
Не було 🙁
34. У яких країнах або ринках у тебе є інвестиції?
ЄС — майже весь.
35. Що з твого бізнесу та інвестицій ми точно можемо називати публічно, а що краще не чіпати?
Якщо чесно, при особистому спілкуванні я з великим задоволенням поділюся.
А от паблік, хоч він мені й потрібен, поки що дається важко.
Але, напевно, про Академію, EMI і сервіс із бану сайтів, які крадуть трафік, можна говорити.
Бліц: Bitcoin, S&P 500, фаундери та x20
На завершення — кілька ситуацій без довгих розрахунків. У таких питаннях добре видно не стільки те, що саме обирає інвестор, скільки його ставлення до ризику, довіри та потенційної прибутковості.
36. У тебе сьогодні є $1 млн, який потрібно повністю вкласти в один варіант. Розподіляти не можна: Bitcoin, квартира в ЄС, S&P 500 чи частка в хорошому приватному бізнесі?
Я б поклав усюди, просто в різних частках.
20, 40, 40.
Так би, напевно, зробив.
37. $100k молодому фаундеру з дуже сильним продуктом, але без продажів — чи $100k у нудний бізнес, який уже стабільно приносить $20k на місяць?
$100k молодому фаундеру.
Продажі я закрию.
38. Сильний фаундер із поганою репутацією чи посередній фаундер, якому ти повністю довіряєш?
Довіра.
39. x2 майже гарантовано за 5 років чи 20% шанс отримати x20?
Нічого з цього.
x2 за п’ять років — пиздець слабо.
x20 із шансом 20% — лудка.
Загалом я відкритий до спілкування. Але тільки якщо вам справді цікаво послухати про проєкти. Часу не дуже багато, тому не пишіть просто так 🙂
Якщо є предметний інтерес — можете залишити заявку в Google Формі.
Замість висновку
Цю історію легко було б упакувати в класичний сюжет про те, як людина почала з $2 000 і дійшла до інвестицій на мільйони. Але з відповідей видно, що сам герой дивиться на свій шлях інакше.
У його версії немає одного «геніального рішення», після якого все полетіло. Є більше року майже без грошей, CASDEV, випадково сильний результат сейлза, люди з ринку, які погоджувалися ділитися досвідом, десятки спроб, помилки в наймі, невдалі бізнес-моделі й сотні тисяч доларів, які довелося списати як ціну навчання.
Зараз його головна ціль — уже не просто заробляти більше. Він хоче будувати зрозумілі, прозорі й капіталізовані бізнеси, до яких зможуть приєднуватися інші партнери та інвестори.
І, можливо, найточніше всю розмову описує одна його фраза:
«Обкатка за свої, так би мовити».
Спочатку власними грошима перевірити команду, модель і ризики. А вже потім пропонувати іншим заходити разом.
